Задумувались Ви колись над тим, що у кожного з нас є 2-є батьків, 4-ро дідусів і бабусь, 8-ро прадідусів і прабабусь і так далі в геометричній прогресії? А вже в 10-му поколінні це 1024 особи, або 1024 роди, представники яких дали своїх потомків, щоб сьогодні Ви жили. Як показує практика, 10-ть поколінь — це вього-на- всього 300-350 років тому.

Можливо, серед Ваших пращурів є відомі шляхетські чи дворянські роди? Або Ви б хотіли відшукати Ваших родичів в інших країнах світу чи зниклих під час Другої Світової війни.

Процес дослідження родоводу тривалий і вимагає багато зусиль. Це не одне інтерв’ю старших родичів, переглянуті альбоми зі старими фотографіями, зібрані усі родинні документи, а також нескінченні години роботи у архівах і створення єдиної історії, яка об’єднає окремі розрізнені факти у захопливий багатосерійний фільм під назвою «Мій родовід». Враховуючи темпи сучасного світу на це може піти не один рік і продовжуватися усе життя. Проте результат вартий потрачених на нього зусиль.

12 простих кроків для вивчення родоводу:

1. Для початку необхідно систематизувати відому вам інформацію (створити схему або записати відомих вам пращурів, починаючи з наймолодших). Фіксуйте інформацію в одній із спеціалізованих програм, наприклад, Family Tree Builder. Це можна зробити і на папері, проте у програмі на порядок зручніше.

2. Розпитайте, що знають батьки.

3. Продивіться сімейні архіви – зберіть інформацію з приводу дат і місць народження своїх рідних та зробіть копії збережених документів.

4. Продивіться сімейні фотоальбоми і випишіть інформацію на обороті.

5. Запишіть розповіді рідних про ваш рід. Записуйте також всі сімейні перекази і легенди.

6. Визначіть список тих, кого ще можна розпитати – рідних, двоюрідних, троюрідних братів, сестер ваших бабусь і дідусів.

7. Зв’яжіться з родичами, які також займаються вивченням родоводу. Об’єднавши зусилля – результату досягнете швидше.

8. Далі пошуки варто продовжувати у архівах. Основні архіви, у яких зберігається інформація по населеному пункту – обласні. З’ясуйте до яких територіальних одиниць раніше належав населений пункт, інформація по ньому за різні періоди може зберігатись у різних архівах.

9. Перед походом у архів слід з’ясувати відповіді на наступні запитання (перші два особливо критичні): де проживали предки? якої віри? якого стану були предки (селяни, міщани, однодворці, військові, службовці, дворяни)? Без відповіді на перше запитання взагалі не можливо почати пошук. Адже документи сформовані за географічною ознакою. Без відповіді на друге запитання діапазон документів може бути досить широкий.

Відповідь на третє запитання дозволить зрозуміти в яких ще документах окрім метричних книг і сповідальних розписів можна шукати Ваших предків.

10. В перший похід у архів потрібно брати паспорт і писати заяву на ім’я директора.

11. Якщо документів в обласних архівах збереглося мало, можна спробувати пошукати документи у самому селі. Ми практикуєм так звані  генеалогічні поїздки, де відвідуєм старожилів, цікавимось в усіх, у кого можливо, куди могли подітись «церковні книги». Відвідуєм храм, сільську раду.

12. Спілкуйтеся на генеалогічних форумах, де вам можуть допомогти у випадку складнощів, також можете задавати запитання тут. Також шукайте інформацію про рідних на генеалогічних сайтах.